2024 рік стає переломним для українських працівників в Європі. На тлі продовження військових дій в Україні, а також складної економічної ситуації, попит на українську робочу силу в Європі залишається високим. Протести на ринку праці спостерігаються значні зміни, які впливають на умови та можливості для українців як у легальному, так і в тіньовому сегменті.
Українці ще до війни масово їздили на заробітки в ЄС. І встигли «застовпити» за собою окремі ніші. Так, свого часу в Польщі працювали суцільно українські таксисти та різноробочі, а в Іспанії – будівельники.
Від початку війни ситуація змінилася, що й зрозуміло, враховуючи, що чоловіки призовного віку стали невиїзними. Але ті, кому все ж таки вдається просочитися за кордон, без особливих проблем влаштовуються водіями і робітниками на заводи.
«У нас у цеху практично всі працівники – українці. Поляки – тільки начальство. Якщо з’являються новачки з наших, вони без зусиль вливаються в колектив, можна навіть на перших порах мови не знати, адже всі спілкуються українською», – розповів нам мешканець Полтавської області Данило, який ще на початку війни виїхав до Польщі (на той час йому ще не було 18 років), і вже два роки працює на скляному заводі в Польщі.
Ще більш активно завойовують бізнес-ніші в Європі українки. Особливо це стосується б’юті-індустрії, клінінгу, швейної справи, кулінарії тощо.
«У Чехії два роки тому недорогі манікюри масово робили в’єтнамці. Зараз українки їх практично витіснили, оскільки цінник той самий, а якість і сервіс – кращі», – каже Марія, яка працює манікюрницею в Празі.
Ще одна ніша, в якій швидко збільшують свою присутність українці – ремонт квартир і будинків.
Українські бригади активно нарощують клієнтську базу, роблячи роботу швидше, якісніше і дешевше, ніж конкуренти з інших країн.