19.8 C
Kyiv
П’ятниця, 11 Липня, 2025

Регенерація без хірургії, нова технологія може змінити лікування печінки

Вчені з Бірмінгемського університету зробили важливий крок уперед у сфері регенеративної медицини, який може суттєво наблизити ефективне відновлення печінки без потреби у трансплантації. Команда дослідників під керівництвом доктора Марії К’яри Арно подолала ключову проблему клітинної терапії — неможливість терапевтичних клітин печінки (HPC) надійно закріплюватися в організмі після введення.

Завдяки використанню технології метаболічної олігосахаридної інженерії (MOE) клітини покрили натуральними цукрами, такими як гіалуронова кислота та альгінат. Таке покриття діяло як своєрідна молекулярна “липучка”, яка тимчасово посилювала здатність клітин прикріплюватися до тканин.

У лабораторних умовах це дало помітні результати: покриті клітини демонстрували значно кращу адгезію, формували більш стійкі структури та активніше взаємодіяли з компонентами позаклітинного матриксу і внутрішньої оболонки судин. Особливість підходу полягає в тимчасовому ефекті — після приживлення клітин цукрове покриття природно зникає, не заважаючи клітинній функції. При цьому самі HPC зберігають здатність дозрівати до повноцінних клітин печінки й продовжують виробляти необхідні білки без ознак дисфункції. Ще одним технологічним проривом стало застосування “клік-хімії” — точної методики молекулярного з’єднання, яка дозволяє надійно закріплювати молекули цукру на поверхні клітин. Цей підхід, відзначений Нобелівською премією у 2022 році, дозволяє уникнути генетичних змін, що важливо з погляду безпеки та нормативного регулювання. Результати дослідження були опубліковані в журналі Communications Biology. Автори вважають, що їхній підхід може стати основою для нехірургічних методів лікування печінкових захворювань, особливо в умовах дефіциту донорських органів. Надалі вчені планують дослідити імунну сумісність клітин та їхню довгострокову ефективність у живих організмах.

Метод MOE має тривалу історію застосування у клітинній терапії. Вперше він з’явився на початку 2000-х років і відкрив можливість цілеспрямованої модифікації поверхневих структур клітин для медичних і біоінженерних потреб.

У ЦЕНТРІ УВАГИ
У ФОКУСІ