Обличчя німецьких лівих (Die Linke) Сара Вагенкнехт, відома послідовною проросійською позицією, на яку не вплинуло навіть повномасштабне вторгнення Росії, оголосила про заснування власної політичної сили.
Це вкрай тривожна новина для Києва – Вагенкнехт належить до представників Putinversteher у Німеччині (дослівно – тих, хто розуміє Путіна).
Вона виступає за припинення постачання зброї для України, негайні мирні переговори з Путіним та відновлення імпорту дешевих енергоносіїв із Росії.
Проте на цьому політичному полі вона може виявитися набагато успішнішою за традиційних “друзів Путіна” – партії “Альтернатива для Німеччини”.
Тому варто детально зупинитись на її персоні та шансах проросійської діячки впливати на політику Німеччини у майбутньому.
Лівий розкол
Сара Вагенкнехт – ветеранка німецької політики, народжена у родині німкені та іранця. Вона виросла у Східній Німеччині і 1989 року вступила у марксистсько-леніністську Соціалістичну єдину партію, яка правила у соціалістичній Німецькій демократичній республіці. З часу утворення традиційно проросійської партії Die Linke у 2007 році Вагенкнехт була її найпомітнішою фігурою.
23 жовтня у Берліні разом з кількома однодумцями Вагенкнехт заявила журналістам про створення асоціації, яка носитиме її ім’я – “Альянс Сара Вагенкнехт – за розум і справедливість” (Bündnis Sahra Wagenknecht, скорочено – BSW).
Метою цієї асоціації стане заснування нової партії у січні наступного року з тим, щоби вже у червні політична сила взяла участь у виборах до Європарламенту та в перспективі повалила, за її словами, “найгірший в історії” Німеччини уряд.
Також Вагенкнехт сподівається, що її новий проєкт позмагається на місцевих виборах у трьох східних федеральних землях, що пройдуть у 2024 році, – Бранденбурзі, Тюрингії та Саксонії.
Важливо, що всі ці три регіони є ключовими для ультраправої “Альтернативи для Німеччини” (“АдН”), де партія лідирує в опитуваннях і може постраждати від появи у списках майбутніх партійців BSW.
Проте, оголошуючи про свої плани, Вагенкнехт дала зрозуміти, що хоче залучати виборців як з правого, так і з лівого політичного спектра, й переважно тих, хто розчарований теперішньою політикою, а таких, як показують останні опитування, чимало.
“Багато хто вже не знає, за кого голосувати, або голосує за правих від гніву та відчаю. Так далі тривати не може. Інакше ми, можливо, не впізнаємо свою країну через десять років”, – сказала вона.
Попередньо “Альянс Сара Вагенкнехт” має провести підготовчу роботу та зібрати пожертви.
Й хоча де-юре партії Вагенкнехт ще не існує, вона вже б’є по лівих у Бундестазі.
Оскільки частина лівих депутатів перейде до нового проєкту Вагенкнехт, Die Linke, найімовірніше, втратить статус фракції у парламенті, а з ним – і значне фінансування з бюджету Бундестагу.
Позиції лівих були крихким і без розколу з Вагенкнехт: Die Linke присутня у парламенті тільки через особливості німецької виборчої системи, за якою отримала три прямі мандати на виборах у 2021 році. Тоді партія не подолала 5-відсотковий бар’єр і отримала 4,9%.
Наздогнати Шольца
Ще до берлінського оголошення Вагенкнехт опитування показали, що її нове дітище має немалі шанси вистрілити успішно.
27% респондентів, згідно з опитуванням Insa для Bild am Sonntag, цілком уявляють, що могли б проголосувати за цю партію.
Особливо непогані перспективи у неї серед прихильників “АдН” та східних німців. 40% опитаних виборців “АдН” і 32% жителів східної Німеччини заявили, що могли б проголосувати за нову політсилу.
І це не дивно, адже за багатьма позиціями, на кшталт протидії міграції чи відносин з Росією, ультраправі та ультраліві виявляються однодумцями (про це мова піде далі).
Саме в цьому полягає перевага партії Вагенкнехт.
За нову політсилу готові проголосувати ті виборці, для яких голосування за ультраправих є морально неприйнятним.
Тож не дивно, що інше опитування Insa, дані якого оприлюднили через п’ять днів після “бенефісу” Вагенкнехт у Берліні, підняли її потенційний проєкт на четверте місце серед усіх партій – із майже таким же результатом, як у соціал-демократів Олафа Шольца: 14% проти 15% у СДПН.
Примітно, що найбільше від появи партії Вагенкнехт в опитуванні постраждали “друзі Путіна” з ультраправої “Альтернатива для Німеччини”, які останнім часом переживали стрибок популярності.
Вони втратили відразу чотири відсоткових пункти (з 21% опустились до 17%), тоді як опозиційний ХДС/ХСС втратив два (з 31% до 29%), всі три коаліційні партії – по одному (СДПН з 16% до 15%, “Зелені” з 13% до 12%, “вільні демократи” з 6% до 5%).
Це означає, що проєкт Вагенкнехт потенційно може відібрати голоси у всіх присутніх у Бундестазі політсил у той час, як коаліція Шольца сягає все нових піків непопулярності.
Ще 4% партія Вагенкнехт “відкушує” в інших партій, які не представлені у парламенті. Тільки підтримка Die Linke не змінилася і збереглася на рівні 4% – але цього недостатньо для входження у Бундестаг.
На полі ультраправих
Оскільки партія Вагенкнехт лише у процесі створення, її програма поки не окреслена. Але оглядачі вважають, що майбутня політична сила стане проєктом вождистського типу, створеним під одну людину.
Для сучасної Німеччини це політичний експеримент, адже успішних аналогів цього підходу немає. Зазвичай партії сформовані довкола ідеологій, а не конкретної особистості.
З огляду на риторику, що лунає з вуст Вагенкнехт, партія буде просувати ліву економічну політику та, ймовірно, буде популістською. У цьому плані вона зайде на електоральне поле “Альтернативи для Німеччини”, критикуючи політичний істеблішмент в цілому.
Ще одна спільна позиція партії з “АдН” стосується економічної реакції ЄС на війну Росії в Україні.
Як і ультраправі, Вагенкнехт критикує політику антиросійських санкцій.
Близькою до “АдН” вона буде і у своїй політиці щодо біженців. Вагенкнехт сповідує підхід обмеження міграції, оскільки нерегульована міграція, за її словами, загострює “проблеми в школах, особливо в бідніших житлових районах”.
У той час як ліві хочуть прискорити боротьбу зі зміною клімату, лідерка ультралівих хоче відійти від “сліпого екоактивізму”, який не приносить користі клімату.
Вона також хоче зберегти “економічну силу” Німеччини, підтримувати “соціальну справедливість” та провадити “орієнтовану на мир” зовнішню політику.
За “компромісний” мир
Вагенкнехт підігрувала Кремлю як до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, так і після нього.
Зокрема, у квітні видання The Washington Post опублікувало дані про плани РФ з підриву підтримки України Німеччиною, згідно з якими Росія планувала “антивоєнну коаліцію” за участю німецьких ультраправих та ультралівих, серед яких була і Сара Вагенкнехт.
Хоча очевидних доказів її роботи на РФ знайдено не було, її публічна позиція явно на користь Кремлю.
Вагенкнехт вважає, що хороші відносини з Росією – в інтересах Європи. Вона посилається на зовнішню політику Німеччини за часів канцлера Віллі Брандта. На сайті новоствореної асоціації вказано, що Європі “потрібна стабільна архітектура безпеки, яка в довгостроковій перспективі також має включати Росію”.
Після початку повномасштабної війни РФ Вагенкнехт з кількома лівими звинуватила Вашингтон у тому, що його політика останніх років несе “значну співвідповідальність за ситуацію, що склалася”.
Через заяви Вагенкнехт про російсько-українську війну Die Linke впадала у регулярні кризи. Зокрема, вона звинувачувала німецький уряд у “безпрецедентній економічній війні проти нашого найважливішого енергопостачальника”, чим спровокувала відставки у партії через незгоду з її позицією.
Після цієї заяви понад 800 членів покинули партію всього за кілька тижнів – найбільше в історії лівих.
Після розкриття воєнних злочинів РФ у Бучі Вагенкнехт наполягала, що Україна повинна продовжувати мирні переговори з Росією, які тоді велися у Стамбулі. Вона стверджувала, що Сполученим Штатам вигідно затягувати війну, аби максимально послабити Росію.
Цьогоріч у лютому Вагенкнехт стала співавторкою петиції “Маніфест за мир”, яка зібрала майже 900 тисяч підписів, стверджуючи, що Україна не може виграти війну проти найбільшої ядерної держави світу.
Петиція закликала до “мирних переговорів” із “компромісами” для обох сторін та вимагала в офіційного Берліна “припинити ескалацію” постачання зброї. За кілька днів після річниці повномасштабного вторгнення РФ Вагенкнехт організувала кількатисячний мітинг “за мир” у Берліні.
А в нещодавньому інтерв’ю Der Spiegel вона заявила, що Захід повинен запропонувати Росії “угоду”: він припиняє постачання зброї Україні, а РФ “зупиняє вогонь” і йде на “мирні переговори”.
“Угода”, яку висуває Вагенкнехт, фактично пропонує заморозити лінію фронту і виключає повернення українських територій військовим шляхом.
* * * * *
Поки занадто рано прогнозувати, чи досягне проєкт Вагенкнехт успіху. Однак якщо це трапиться, у Німеччині потенційно може з’явитися нова впливова політична сила, яка грає на боці Кремля – потужніша, ніж сьогодні Die Linke.
І при цьому ця партія може виявитися більш небезпечною, аніж “Альтернатива для Німеччини” – адже німцям психологічно простіше підтримати ультралівих, аніж ультраправих.
Особливо в ситуації, коли у багатьох позиціях їхні програми збігаються.