В Україні з 4 грудня почали діяти нові правила бронювання військовозобов’язаних. Закон, який змінює механізм роботи з працівниками оборонно-промислового комплексу та критично важливих підприємств, повністю оновлює підхід до мобілізації. Тепер роботодавці мають значно ширші можливості для збереження ключових кадрів.
Головна новація — підприємства оборонної сфери та компанії зі статусом критично важливих можуть бронювати співробітників без обмежень за кількістю. Раніше існували відсоткові ліміти, що ускладнювало роботу великих колективів у воєнний час. Тепер же повний штат може бути збережений, якщо цього вимагає виробництво або виконання мобілізаційних завдань.
Нові правила поширюються також на працівників із проблемами у військово-облікових документах — тих, хто не оновив персональні дані, має помилки, не стоїть на військовому обліку або навіть перебуває в розшуку за порушення законодавства про мобілізацію. Якщо раніше їх могли відмовити бронювати, то тепер вони також можуть отримати тимчасовий захист.
Для таких співробітників встановлений особливий порядок: бронювання видається максимум на 45 календарних днів з моменту працевлаштування. На цей же строк обмежений і випробувальний термін. За ці півтора місяця працівник зобов’язаний повністю впорядкувати документи та знятися з розшуку. Якщо цього не зробити, роботодавець матиме право звільнити особу після завершення 45 днів.
Водночас бронь не звільняє від відповідальності за порушення мобілізаційного законодавства: штрафи доведеться сплатити навіть у разі отримання відстрочки.
Список категорій, що підлягають бронюванню, визначений статтею 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До нього входять військовозобов’язані, які працюють або служать у державних органах, органах місцевого самоврядування, Нацполіції, НАБУ, ДБР, прокуратурі, ДСНС, Бюро економічної безпеки, судах, патронатних службах та інших структурах безпеки.
Також під бронювання підпадають співробітники підприємств, що виконують мобілізаційні завдання, або організацій, критично важливих для роботи армії, економіки та забезпечення життєдіяльності населення. У цей перелік входять і кінцеві власники таких підприємств — навіть якщо вони не обіймають посад у компанії, але є важливими для її функціонування.