Кліматична криза швидко змінює вигляд нашої планети, і одним із найбільш яскравих проявів цього є підвищення рівня Світового океану, яке призводить до активного посилення берегової ерозії. Це явище стало причиною втрати десятків тисяч квадратних кілометрів суші і змушує мільйони людей покидати прибережні райони. Проблема набуває дедалі більшої глобальної значущості.
Дослідницький проєкт видання “Медуза”, що охоплює зміни берегових ліній по всьому світу у 2025 році, демонструє, як стрімко природа змінюється під тиском людської діяльності та змін клімату.
Берегова ерозія — це природний процес, при якому хвилі, припливи, течії та вітер розмивають сушу. Однак глобальне потепління різко прискорило цей процес. Учені виокремлюють три основні чинники, що пришвидшують ерозію: підвищення рівня моря, посилення штормів і зміна напрямку хвиль, а також танення морського льоду в холодних регіонах, який раніше пом’якшував удари води. З 1984 по 2015 рік через ерозію планета втратила майже 28 тисяч квадратних кілометрів суші, що еквівалентно площі Бельгії. Якщо викиди парникових газів продовжать залишатися на нинішньому рівні, до 2100 року понад 26% піщаних узбереж можуть скоротитися більш ніж на 100 метрів, що призведе до втрати понад 52 тисяч квадратних кілометрів суші.
Ця проблема не має меж і стосується майже всіх континентів, адже треть планети має піщане узбережжя, яке є найбільш уразливим до ерозії. За оцінками експертів, близько 680 мільйонів людей зараз проживають у низинних прибережних зонах, а до 2050 року ця кількість може перевищити мільярд. Водночас 15 з 20 мегаполісів з населенням понад 10 мільйонів осіб розташовані саме в приморських районах. Росія входить до числа найбільш уразливих країн через протяжну берегову лінію. Вже зараз ерозія спостерігається на половині її морського узбережжя, що складає близько 25 тисяч кілометрів. Особливо швидко руйнуються береги в арктичних регіонах, де щорічно зникає до 7 тисяч гектарів суші. Особливо вразливими до ерозії є країни, розташовані в Африці, де 66% узбережжя складається з піску. В західній частині континенту, берегова лінія відступає в середньому на 1,8–3 метри на рік. У США найбільше постраждала Луїзіана, яка втратила майже 5 тисяч квадратних кілометрів боліт і бар’єрних островів. Європа також зазнає значних втрат: у Великій Британії та Барселоні берегова ерозія постійно знищує пляжі. Острівні держави, такі як Мальдіви та Маршаллові острови, мають ще більшу загрозу. 80% території Мальдів знаходиться нижче одного метра над рівнем моря, а Маршаллові острови можуть повністю зникнути, якщо рівень океану продовжить зростати. Хоча повністю зупинити процес ерозії неможливо, зменшити збитки можна. Експерти виділяють три основні стратегії: відмова від забудови небезпечних зон, інженерний захист берегів і переселення населення.
Серед ефективних рішень можна відзначити створення дамб, штучне відновлення пляжів, проєкти на кшталт нідерландського Zandmotor, а також відновлення водоростевих лісів. В низці країн вже практикується “керований відступ”, коли населення переселяється в безпечніші місця.
На Мальдівах, наприклад, вже почали будувати плавучі будинки, що дозволяють людям жити навіть у зонах, де рівень води значно піднявся.