Відмова Дональда Трампа від публічної вимоги перемир’я на користь цинічного поєднання продовження російського наступу в Україні з порожніми перемовинами між Україною та путінською Росією ставить Україну у вкрай небезпечне становище. Трамп залишив Україну віч-на-віч з агресором, сподіваючись, що до початку 2026 року Путін або розгромить українську армію, або змусить офіс президента Зеленського і виснажене війною населення здатися, аби уникнути подальших страждань.
Якщо Росія зуміє провести успішний наступ у глибину території України, Путін зможе спробувати провести нову мікро спецоперацію — ймовірно у країнах Скандинавії, Балтії чи на фінському фронті, щоб з’єднати Білорусь із Калінінградською областю. Гострою проблемою для Кремля є поступова втрата контролю над Балтійським морем. Поки Путін намагається прорватися в Європу через Україну, він ризикує остаточно втратити єдиний вигідний морський шлях для своїх нафтотанкерів, який дедалі більше контролюється країнами НАТО. Путін змушений обирати: чи важливіше для нього до кінця літа 2025 року захопити додаткові 100 км української землі, ціною сотень тисяч життів, чи ж провести швидку військову провокацію проти Балтії або Фінляндії, підриваючи єдність НАТО. Таким чином, Трамп фактично надав Путіну півроку для примусу України до капітуляції та відкрив шлях до можливих військових провокацій Кремля проти країн НАТО. Якщо ця стратегія не вдасться, США, через волю Конгресу, знову збільшать підтримку Києву, що може докорінно змінити хід війни на користь України.
Але ці півроку — 2025 рік — будуть найнебезпечнішим періодом для України, Збройних сил та громадянського населення. Якщо Україна вистоїть, підтримка Заходу відновиться, а у разі поразки Трамп, як зазвичай, швидко приєднається до переможця. Це не державна стратегія США, але такий стиль управління характерний саме для Трампа.