Лідер Лейбористської партії Великої Британії сер Кір Стармер нещодавно запропонував відправити британські війська в Україну в разі укладення мирної угоди з Москвою. Він підкреслив, що мета цього кроку — захистити суверенітет України і забезпечити безпеку Європи та Великої Британії. Однак історія подібних миротворчих місій, зокрема в Боснії та Афганістані, показує, що участь Великої Британії в таких операціях може лише погіршити ситуацію, а не покращити її.
Ще в 1990-х роках, коли британські війська були направлені до Боснії в рамках миротворчої місії ООН, відсутність чітких мандатів призвела до того, що вони стали безсилими спостерігачами, не здатними зупинити акти насильства між ворогуючими угрупованнями. Подібні проблеми виникли й в інших регіонах, таких як Ліван, де миротворці не змогли зупинити терористичні операції “Хезболли”, що призвело до нової ескалації конфлікту. Що стосується планів Стармера щодо України, його пропозиція вкрай ризикована. Вона викликає паралелі з рішенням лейбористського уряду 2006 року направити війська в Афганістан, що призвело до важких боїв з талібами. Той випадок продемонстрував, як наївна віра в те, що війська можуть залишатися безпечними в умовах активної війни, може привести до непотрібних жертв.
Оскільки Стармер активно намагається позиціонувати себе як важливого гравця між Європою та Америкою, його пропозиція здалась дещо поспішною і малопродуманою. Європейські лідери, зокрема канцлер Німеччини Олаф Шольц, висловили сумніви з приводу цієї ідеї, вказуючи, що вона “абсолютно передчасна” і навіть “вкрай недоречна”. Однією з причин цих сумнівів є те, що багато європейських країн намагаються уникати прямої участі в конфлікті, оскільки це може призвести до ескалації і залучення Росії. Більш того, якщо Великій Британії та іншим західним країнам доведеться направляти війська в Україну, без підтримки Кремля це може призвести до серйозних дипломатичних і військових наслідків.
Також є питання, як Європа може зібрати необхідні сили для такої місії, коли країни, на відміну від США, не готові надавати значну військову підтримку. Максимум, на що здатна Великобританія, це відправити бригаду чисельністю близько 5000 осіб, чого явно недостатньо для виконання роль лідера в миротворчій місії.
У підсумку, хоча ідея Стармера про миротворчі місії може бути частиною ширшої стратегії, вона не є достатньо продуманою і може лише погіршити ситуацію в Україні, що вже є надзвичайно складною і небезпечною.