Нещодавно проведене дослідження в басейні річки Конго виявило новий механізм, який може суттєво вплинути на розуміння ролі тропічних торфовищ у світовому вуглецевому циклі. Вчені виявили, що стародавній вуглець, що тисячоліттями зберігався в торфі, тепер просочується у водойми регіону, вивільняючи парникові гази в атмосферу.
В ході нових досліджень з’ясувалося, що води озер і річок у Центральній частині басейну Конго викидають значну кількість вуглекислого газу. Перш ніж були отримані ці результати, вважалося, що торфові відкладення надійно захищені від розкладання через водяне середовище з низьким вмістом кисню. Однак дані свідчать про те, що частина викидів CO2 походить з торфу, якому від 2170 до 3500 років.
Команда дослідників протягом кількох років працювала в регіоні Кюветт-Сентраль, що в Демократичній Республіці Конго. Вони зосередилися на озерах Май Ндомбе і Тумба, а також на річці Руки, яка впадає в басейн Конго. Ці водойми, відомі як "чорні" через високий вміст органічних речовин, утворюються внаслідок розкладання рослинності, стали об’єктом детального вивчення.
Вчені провели вимірювання вмісту різних форм вуглецю, зокрема розчиненого CO2, бікарбонатних і карбонатних іонів. Лабораторні аналізи, проведені за допомогою високоточної спектрометрії, дозволили розрізнити сучасний вуглець від стародавнього. Дослідження показали, що значна частина неорганічного вуглецю у водах має походження з давнього торфу. Науковці вважають, що мікроорганізми можуть розкладати торф’яні відкладення, перетворюючи вуглець на CO2 та метан, які потім потрапляють у водойми, а звідти безпосередньо в атмосферу.
Ця ситуація викликає занепокоєння, адже регіон, який раніше вважався стабільним накопичувачем вуглецю, може зазнавати змін у своїй функції. Це особливо важливо, оскільки в Центральному торфовищі зосереджено близько третини всього вуглецю тропічних торфовищ світу, що становить приблизно 33 мільярди тонн. Вчені поки не можуть чітко визначити, чи спостерігається локальний природний витік, або ж це є ознакою ширшої дестабілізації торфових екосистем.
Серед можливих гіпотез однією з них є те, що втрата вуглецю може бути пов’язана з формуванням нових торф’яних шарів, що вказує на часткове відновлення балансів. Інша версія припускає, що зміни клімату можуть поступово призводити до порушення стабільності стародавніх відкладень, наближаючи регіон до критичної точки. Майбутні дослідження можуть прояснити, чи стане басейн Конго вагомим джерелом парникових газів у глобальному масштабі.