Попри те, що полювання на диких тварин є популярним методом контролю популяцій, нові дослідження виявили, що цей метод може мати непередбачувані наслідки. Так, зниження кількості койотів у США за допомогою полювання, насправді, може призводити до зростання їх чисельності та зміщення популяцій на нові території. Це стало очевидним після аналізу даних, отриманих за допомогою великої мережі камер спостереження, що стежили за поведінкою койотів по всій території країни.
Дослідження, проведене в рамках проєкту Snapshot USA, який використовує понад 4500 камер спостереження за дикими тваринами, показало, що полювання на койотів не лише не скорочує їх популяцію, а й може, навпаки, сприяти її зростанню. Хоча полювання може тимчасово знижувати чисельність тварин, воно також створює умови для швидкого відновлення популяції через підвищення репродуктивних показників і міграцію. Ці результати ставлять під сумнів ефективність традиційних методів контролю, які передбачають втручання людини у природні процеси.
Вчені виявили, що природні хижаки, такі як пуми та ведмеді, значно ефективніше регулюють чисельність койотів, ніж люди. Наприклад, чорні ведмеді ефективно обмежують популяцію койотів в лісових районах, а пуми здатні утримувати їх чисельність на відкритих просторах. Роланд Кейс, професор Університету штату Північна Кароліна, наголошує, що відновлення популяції великих хижаків у відповідних екосистемах може бути набагато ефективнішим способом контролю чисельності койотів, ніж пряме полювання.
Дослідження також показало, що койоти мають здатність адаптуватися до міського середовища. Хоча в мегаполісах їх чисельність зазвичай знижується через високий рівень людської діяльності, в приміських зонах популяції можуть залишатися стабільними. Це пояснюється наявністю природних ресурсів, поєднаних із змінами, внесеними людиною в навколишнє середовище, що створює сприятливі умови для виживання койотів.
Дані дослідження показують, що найбільша популяція койотів зосереджена на південному заході США, в той час як на північному сході їх значно менше. Це свідчить про поширення цього виду на нові території, де раніше його популяція була меншою. Така динаміка спостерігається і в інших видах дикої природи, де втручання людини в процеси контролю популяцій призводить до збільшення народжуваності, як це було зафіксовано в популяціях оленів і кабанів.
Дослідження ставить під сумнів ефективність традиційних методів полювання як основного інструмента контролю популяцій диких тварин. Замість того, щоб сприяти скороченню чисельності, полювання може спричинити зворотний ефект, збільшуючи популяцію. Природні механізми регуляції, зокрема відновлення чисельності великих хижаків, можуть стати більш ефективним способом підтримання балансу в природі.